ДВС-синдроми вважаються досить серйознимзахворюванням, що характеризується порушенням гемостазу, при якому спостерігається розсіяна згортання крові. Саме в результаті такого порушення утворюються так звані агрегати клітин і дрібні згустки крові, які, в свою чергу, блокують наявну мікроциркуляцію, а також згодом викликають дистрофічні зміни. У даній статті ми більш детально розповімо, чим відрізняються ДВС-синдроми.
Як стверджують фахівці, найчастіше такогороду недуга виникає внаслідок деструкції легких або деяких інфекційних захворювань (наприклад, віспа, герпес, краснуха). З іншого боку, ДВС-синдроми нерідко розвиваються на тлі хірургічного втручання з видалення селезінки або черевного тифу. Крім того, захворювання може бути викликане великими тканинними пошкодженнями, гемолітична анемія. Вкрай рідко ДВС-синдроми діагностуються внаслідок цукрового діабету або епілепсії.
Такий недуга зазвичай проходить кілька фаз. Так, спочатку у пацієнтів спостерігається підвищене згортання крові і послідовне освіту микротромбов. Потім різко зменшується кількість наявних тромбоцитів. На третій стадії лікарі, як правило, відзначають різку дисфункцію згортання крові. На заключному етапі нормалізується даний показник, проте тут дуже велика ймовірність розвитку ускладнень. Що стосується самих симптомів, то вони переважно залежать від вихідного недуги, який і послужив причиною розвитку ДВС-синдрому. Зауважимо, що тривалість кожної з вищеописаних стадій залежить виключно від швидкості розвитку безпосередньо самої хвороби. У зв'язку з тим, що недуга характеризується загальною кровоточивістю, симптоматика, безумовно, визначається появою підшкірних гематом, синців. У деяких випадках у пацієнтів спостерігаються навіть кишкові і легеневі кровотечі.
Діагностування даного захворювання проводитьсяна основі виявлення причинних недуг. При тих хворобах, коли даний синдром є природним проявом, як правило, діагностування проходить швидко. В іншому ж випадку, наприклад, у новонароджених малюків буває досить важко поставити такий діагноз. Основним методом лабораторних досліджень є повний аналіз крові і її системи згортання. При цьому дуже важливо визначити рівень так званого антитромбіну III.
Терапія найчастіше досить тривала. В першу чергу лікарі в обов'язковому порядку усувають основний недугу, який і спровокував появу цього синдрому. У разі інфекційно-запальних процесів призначаються антибактеріальні препарати. При шокових станах переважно вводяться інфузійні розчини, що поліпшують кровообіг.
В якості основних профілактичних методів фахівці настійно рекомендують своєчасно лікувати причинні захворювання. Будьте здорові!
</ P>>
